14:34 День захисника Вітчизни. Що ми про це знаємо? | |
 За радянських часів 23 лютого відзначали неофіційний день чоловіків. До цього свята прекрасна половина готувала подарунки для своїх коханих, друзів, співробітників. Молоді хлопці у цей день відчували причетність до продовження почесної справи героїчних подвигів ветеранів Великої Вітчизняної війни. А кількість та якість подарунків від дівчат хлопцям, власне, визначали подарунки у відповідь — з нагоди 8 Березня. Україна на початку незалежності робила спроби відмовитися від низки колишніх радянських традицій, але 23 лютого продовжували святкувати і військові, і цивільні. Це дуже популярне свято. І, напевне, тому 27 січня 2004 року Президент України підписав розпорядження про святкування 23 лютого Дня захисника Вітчизни. А яка ж історія цього свята? Військова легенда розповідає... Узимку 1918 року німецькі війська намагалися пройти до Пітера, але на шляху до міста — Чудське озеро. Обійти озеро можна було через Нарву або Псков. І ось 23 лютого червоноармійські загони солдатів і матросів зупинили просування ворожих військ.Але історичні довідки свідчать: не було блискучої перемоги. Натомість узимку 1918 року була створена Червона Армія, і 23 лютого революційно налаштовані вояки вступили в бій із німцями. Командував військовими силами Павло Дибенко. Оборона була організована вкрай погано, ворогові був відкритий шлях до Пітера, він зайняв Нарву та Псков... А похід німців на Пітер було зупинено завдяки зусиллям царського (а значить — ворожого радянській владі) генерала Ніколаєва. Цей наступ німців призвів до того, що Росія була змушена підписати Брестський мир. З 1922 року 23 лютого почали святкувати як День Червоної Армії. Пізніше — День Радянської Армії та Військово-Морського флоту. Але, дивна річ, самої Червоної Армії в 1918 році, який вважається роком її народження, ще не існувало, а власне бої з німцями почалися тільки в березні. А пояснення ось у чому. У 1918 році наша країна нарешті перейшла зі старого стилю літочислення на новий — з юліанського календаря на григоріанський. Переважна більшість країн Європи зробили це ще у XVІ столітті, тому відбулося зміщення історичних подій порівняно із сучасними датами. До переходу на нове літочислення 8 березня було 23 лютого, тобто саме 23 лютого відзначався Міжнародний жіночий день. Отже, жіночий день «переїхав» на 8 березня, а 23 лютого за інерцією продовжували святкувати як щось військово-революційне. Після розпаду СРСР 23 лютого нарешті дали ту назву, під якою свято живе й нині: День захисника Вітчизни. Постає закономірне питання: чи повинно свято (у цьому разі День захисника Вітчизни) відображати героїчну цінність конкретної історичної події? Можна довго обговорювати це питання. Але, напевно, найголовніше те, що цього дня ми згадуємо про чоловічий військовий обов’язок, про Батьківщину, яка потребує нашого захисту, а також про те, що довкола нас багато людей, які пройшли випробування бойовими діями. До того ж, не можна нехтувати тим, що це єдиний «суто чоловічий» день на рік, тож хай чоловікам буде приємно! | |
|
| |
